Ось вона - фінішна ланка нашої Дніпровської пригоди. Сьогодні ми захищатимемо нашу блогерську роботу. Сьогодні ми отримаємо сертифікати. Сьогодні ми будемо гордими випускниками. Медіакурсанти перетворяться на медіаспеціалістів. Початок метаморфози завершено. Надалі ми будемо вже власноруч формувати свої знання і практики, а база вже закладена. Дякую наших викладачів.На початку дня ми відвідали шкільну конференсію на базі департаменту освіти, де проводилося нагородження IV Обласного Медіафестивалю Для Школярів. Були показані деякі конкурсні роботи, переможці отримали цінні подарунки.
Всі хвилюються. Загальний настрій передається. Хвилювання розлито в повітрі. Ми вже давно не були випускниками. Ми вже давно не захищали своїх проектів.
День десятий.
Якщо чесно, теоретична частина сьогодні більшою частиною пройшла повз мене. Через погане самопочуття я був абсолютно не готовий чути інформацію, та і вона мене не дуже зацікавила. Ось такий я бандит.Тому одразу перейду до цікавої частини. В нас була практика по фотозйомці. Нам поставили задачу за півгодини принести три фото: пейзаж, архітектуру і портрет. Це мало часу, правда. це дуже мало часу для хороших вдалих кадрів. Об'єкт треба спочатку знайти, з натурою для пейзажу треба домовитися. Коротше, зробили. Фото будуть на сторінці Медіатека. Потім йшло обговорення виконаних фото. День ми завершили створенням макету газети.
До речі, хочу виділити важливу деталь. Сьогодні я виклав опис днів з четвертого по десятий. І буквально через годину після того, як інформація була розміщена в блозі мене знайшла Катерина Генадійовна щоб поговорити стосовно мого незадоволеного опису четвертого дня.
Це дуже крутий зворотній зв'язок!
День дев'ятий.
І так. Веснянка. Анімація. Наша анімація! Ми молодці. І Світлана Михайлівна молодець! В неї просто сталеві нерви - витримати нас цілий день! Вона нам дуже допомогла. Підозрюю, якби не вона - ми би витратили набагато більше часу, і навряд впоралися за один день. А так і промалювали, і відзняли, і музику вибрали. А потім вона лишилася монтувати, а нас відпустила.Сюжетні деталі не розповідатиму - не хай це лишиться сюрпризом для тих, хто ще не бачив нашого творіння і підготовки до нього. Можливо викладу якісь фото. Тягну інтригу. До речі, ми самі не бачили готового продукту, тому для нас це може стати таким самим сюрпризом як і для викладачів.
Група працювала злагоджено, допомагаючи одне одному. А після ми, втомлені, трішки прогулялися новим центром.
День восьмий.
Екскурсії продовжуються. сьогодні після першої пари ми їздили в Веснянку. Але все по порядку. Почався наш день з лекції Катерини Генадйовни про критичне мислення. Ми поговорили про медіаризики, про викривлення фактів і фейкові статті, нас навчили інструментам перевірки фотографій і способам визначити деякі види фальшивок та дезінформації. Виконували круту вправу щодо заплутування одне одного. "Три факта". Дві правди і одна неправда від кожного і треба було вгадати що там що.А вже потім ми поїхали в Веснянку. цього дня в нас була оглядова ознайомча екскурсія. Особисто я вперше був на студії анімаційного мистецтва і раніше не бачив, як це робиться. Світлана Михайлівна ознайомила нас з апаратною частиною, показала дитячі роботи, як то розкадровки, виготовлені маріонетки, фони, готові анімаційні фільми та постери до них.
А вже завтра ми самі працюватимемо в схожій студії.
Після пар опрацювали сценарій та до ночі допомагали (якщо бути точним, то складали компанію і не заважали) Олені малювати персонажів до нашої завтрашньої анімації.
День сьомий.
Так що тепер переді мною проблемка. Я в гуртожитку чужого міста з застудою на пару. Нежить, кашель, голова болить.. Щей АТБ закрито на ремонт. Від хвороби не загнусь, так від голоду.
Але, здаватися я не збираюся, і писати не перестану. Ось так.
День шість.
День п'ять.
Нам показали організацію процесу навчання, провели екскурсію на відео студію. Думаю, багато моїх колег відкрили для себе щось нове. Для мене, на приклад, було корисним побачити дитячі проекти-розкадровки, я взагалі забув про таку форму роботи.
Загалом фабула дня проста - якщо ти віриш, тебе нічого не зупинить.
День чотири.
На базі НВК122 вже кілька років працює шкільний прес-центр, котрий висвітлює всі шкільні події. Вони розповідали про те, як їм вдалося запустити програму, як вони добивалися підтримки шкільної адміністрації, як вирішувалися запитання з матеріально-технічною базою. Ми ж давали їм поради до поліпшення їх відеоконтенту. Все ж таки, ми теж дещо знаємо, в кожного свій досвід. В кінці заняття ми знімали свій відео ролик, про новини наших курсів.
Потім Катерина Генадійовна показувала нам відео, які діти відправляли на конкурс. Резонансні відео, для яких немає однозначної оцінки. Мені це заняття далося тяжко. Я не просто не був почутий, мої думки були відкинуті, тому, що я молодий, і ще не став батьком. Цікаво, нікому не прийшло в голову, що саме через те, що я молодий - я ще не забув, як думає дитина і що вона відчуває? Я ще пам'ятаю, що це таке - бути дитиною. Так з якої позиції ми маємо розцінювати дитячу творчість? Що дало нам право при цьому оцінюванні підносити себе вище за дитину? Дорослий більше прожив, більше бачив, тому він більш поважний, розумний і єдино вірно думаючий? Та ж з якого переляку? Ти ба, який прогрес - бути старшим! Прожити більше в два, три, п'ять разів. І що далі? Ваше его не дозволяє вам почути голос молодого колеги, що говорити про дітей! Альо! Корона не впаде від прийняття того факту, що кожен з вас не єдино вірно мислячий. І нехай за ці слова на мене образу затамують всі, але я скажу! Тому що поперек горла вже це все! Світ змінюється! Не можна в ньому бути статичним. Хто не встигає за майбутнім лишається в минулому. Ці діти живуть вже в іншому світі, ніж ріс я, а мені лише 25. Як від них можна вимагати того, що було актуально 40 років тому? Не будуть вони такими, як було прийнято в радянському союзі, не будуть! "Якщо рибу оцінювати по здатності лазити на дерево, вона все життя вважатиме себе дурепою". Так і тут. Не треба нав'язувати ваш світогляд, ваше світосприйняття. Допоможіть знайти своє. Не варто ставати в позицію "ти не правий, бо думаєш інакше". Адже ніхто не гарантує вашої правоти! Ви ж не готові почути свого молодшого колегу, що можна говорити про дітей!
А якщо аргументом вважати "я правий, бо я старше", мені взагалі немає сенсу щось говорити. Бо моя думка автоматично не буде розглянута, через її незручність. Через те, що вона може похитнути ваш авторитет, на який, між іншим, ніхто не посягав.
День третій.
Я дуже втомився, якщо чесно. не фізично, ні. весь день сиділи за компом. Втомився морально. Мозги втомилися. Хочеться впасти десь в куточку і пограти в лінивця. Тобто не рухатися годин 20. Складний день. Ми працювали з флеш графікою. В незнайомій програмі. Основи, в принципі, не складні. схоже на фотошоп, або паінт, хоч і обрізані значно. Це на перший погляд. але паралельно треба тримати в голові купу речей про комбінацію простору, шари, структуру... Достатньо великий масив інформації впав купкою за пару годин. Складно переварювати. При тому, тіло хоче скакати, бігати, а очі свинцем налиті. На жаль, поки що я не розібрався, як експортувати свої художества в форматі, коли це буде видно саме анімацією. Коли розберуся - викладу.Мертві бджоли не гудуть, як то кажуть. Але, я не бджола, і не в такому стані функціонували. Так що, зараз на три секунди пригальмувати, зібрати шарики з роликами і бігти. А то не порядок! Третій день тут, а з одногрупницями ще не гуляв.
Невеличкий флеш бек. Пам'ятаєте, я вчора говорив про похід до банку? На мене ця прогулянка склала незабутні враження. По перше, архітектура застройки створила з дворів неймовірні лабіринти, і заставила мене непогано покружляти. А по друге, біля банку на мене чекали два місцевих представника нічних однокліточних, котрі часто збираються в зграйки і люблять пити кров і гроші у перехожих. "Слы, сигаретка у тя найдеться?" Стандартне запитання. Стандартна відповідь. Мовчки хитаю головою і пірнаю в банк. поки закінчив свої справи - вони побігли по своїх високоінтелектуальних справах - проводити облік курців. Ну і хай їх. назад до інституту добирався вже простіше, вгадуючи підступні повороти лабіринту парканів і гаражів.День другий.
Сьогодні ми вивчали створення інтелект-карт, або - ментальних карт, як їх ще називають. Ольга Володимирівна розповіла нам цікаву лекцію на тему того, що це за дичина і з чим її їдять, навчила нас користуватися онлайн серверами і встановленими програми, розповіла про переваги і недоліки. Розібравши можливості програм, нам надали час на малювання своїх ментальних карт. Свою першу спробу цього інформаційного мистецтва додаю на сторінку "моя медіатека". Це що стосується практичної частини сьогоднішнього дня.А ще була теорія. З Оксаною Василівною ми розглядали історію медіа від наскельних малюнків до інтернету, види медіа, вивчали вплив медіа на наше життя. А з Тетяною Володимирівною ми розглянули феномен дистанційної освіти, розглянули кілька платформ, на яких така освіта надається. Посилання додаю на сторінку "корисні посилання". Також ми розглянули роботу з "хмарними" просторами в інтернеті, дізналися про їх можливості.
Ну а тепер про "переваги" того, що я староста. На годиннику 17:03. Я закінчую домашнє завдання, голодний, мов собака, а мені ще бігти в банк, щоб проплатити нам бланки для дипломів!
День перший.
Почати варто з того, що я приїхав. І варто додати, що куди я їхав я не знав. мені дали інформацію про курси і... і все. Я не знав ні де це знаходиться, ні хто зі мною буде навчатися, ні хто нас навчатиме, ні, власне, чому нас будуть навчати.Першим випробуванням наших курсів стало потрапити на них. Прокинутися о четвертій ранку, доскакати з чемоданом до автобусу, з боєм вихопити квиток і розміститися на неймовірно вузькому сидінні - всю дорогу штурхалися з сусідом.
З горем пополам я знайшов дорогу до ДОІППО. Далі було друге випробування - заселитися в гуртожиток. Черга. Паперова волокіта. Пошук кабінетів. Переможним штандартом в руках піднято ключ від кімнати і... Мда. У перемоги дивний смак. Не хочу зупинятися на "чудовому" стані апартаментів, скажу лише, що в душ ходив з ліхтариком, а з мого вікна відкривається шикарна панорама на "Море Пива"(прямо якийсь натяк на варіант проведення вільного часу. Жирний такий натяк, на червоному тлі, що просто притягує візуальну увагу до себе.)
Далі знайомство з групою, викладачами і, власне, нашими задачами тут. Одразу хочу відмітити - мені сподобалося використання елементів неформальної освіти. Це не часто зустрінеш. Ірина Григорівна розповідала нам як створювати свій блог на платформі blogger, і пів дня ми бавилися його оформленням. Для мене це новий досвід, буду сподіватися, що він стане в нагоді і мені не набридне цей блог вести, а то поки що всі мої починання з щоденниками залишалися лише в форматі паперу. Ну люблю я папір і чорнила, не хочу я від них відмовлятися. Тепер буду шукати компроміс з різними носіями інформації, якось їх комбінувати. так би мовити, поєднаємо цифрову необхідність з паперовою приємністю.
Власне, продовженням дня стало знайомства з групою, з викладачами і зі своїми сусідами. Я визвався на роль старости. Керуємося старим принципом: "Якщо безумство неможливо зупинити, його треба очолити."
Немає коментарів:
Дописати коментар